Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 6. Оповідання (1956).djvu/225

плян обширної повісти з сучасного життя. Її основою має бути пробудження мислі і критики серед людей, котрі досі вірили і покорялися. „Село на нашій Україні“, — як каже Шевченко — в тім селі громада людей убогих, оциганених паном, „усмирених“ при помочі палок та тюрми начальством, обдурюваних та обдираних попом і розпоєних і вп'ять таки обдираних корчмарями з п'яти корчм. В різких, широких картинах показати цілу бездну нужди і пониження тих людей. Нічо, бачиться, не вирве їх з пропасти. А між тим в те село являється „божий чоловік“, проповідник штунди, осідає в нім і починає свою роботу звільна, лагідно, без шуму. Показати в картинах множество дрібних сцен і контрастів, як нова віра ломить стару віру, як в буденнім життю йде боротьба зовсім небуденних думок і як та боротьба поволі очищує самих найнижче упавших, мов огонь очищує залізо від жужелиці. Показати далі, на які хитрощі піднімаються „ворожі сили“ — корчмарі, піп, старшина, щоб рятувати порядок: сцени диких переслідувань, хитрих намов, безчесних і низьких інтриг, — і як ті способи, замість рятувати останки давнього, ще більше і прудше підривають послідні підвалини віри і смирности і силою випихають людей з тісної, запліснілої пристані на отверте море критики і мислі. Показати вкінці, як і сам проповідник в тій боротьбі перероджується перетворюється, як його „нова віра“ чимраз більше тратить із первісного догматизму і чимраз твердіше стає на основі