В значінню «молода» находиться він і у Квітки (диви Желехівський: Словар 404), а в значінню «жінка», так як у д. Масляка, находиться в піснях народніх, напримір:
Ой нікому так не гаразд, як нашій невісті:
Мужик поле сіє-оре, а вона п'є в місті.
Іде мужик та й із поля та й постогнуючи,
А невіста іде з міста та виспівуючи, і т. д.
«Далі — каже д. Чайченко — українець не сказав би «Вестальки», а просто «Весталки», бо видима річ, що тут той ь чужого роду». Для нас видима річ зовсім щось друге, а іменно те, що д. Чайченко так привик в московській школі чути і в московських книжках бачити «Весталки», що «Вестальки» видаються йому польонізмом і він зараз бачить в тім ь польського зайду, забуваючи навіть, що ціле слово Вестальки чуже, і чи буде писатися з московська без ь, чи з польська з ь, то для чистоти нашої мови байдуже; овшім, форма з ь нам видається більше відповідною духові нашої мови, котра всяке л на кінці слова і складу любить переголосувати в широке в напр. віу зам. віл, орев зам. орел (декуди так і відміняють орев, орева), кибавка, зам. кибалка; анальогічно мали б ми по нашому «Веставку».
«До вас звертаюсь — пише далі д. Чайченко — чи польонізм, чи москалізм, але в усякому разі річ не вкраїнська». Бідний покійнику Желехівський! Чому ти замісць Мікльошіча не міг слухати сучасних вкраїнських фільольогів з-над Псла, Сули і Трубайла! Ти в такім разі певно не був би приняв у свій Словар цеї «в усякому разі не вкраїнської річи», як це ти зробив на стр. 286. Таке-ж «не українське» слово звук (є у Желехівського стр. 231); не можна сказати зову в значінню «кличу» («позовіть у хату» є у Квітки і других українських писателів); «московсько-церковне» слово луч, котрим д. Чайченко докоряє цілий ряд галицьких писателів, є у Шевченка («Де ти в біса забарилась з своїми лучами?»). Попросто забавно читати, коли д. Чайченко почне вичислювати польонізми у галицьких писателів, не знаючи сам, очевидно, ані мови галицько-українського люду, ані польської. Такі польонізми по його думці: фаленька (нічого подібного в польській мові нема, а є тільки fala; у нас
