— Так, — відповів я, — та про те це конечне, і тільки маючи такий образ суспільности в різних її верствах та моментах, ми будемо могти подумати про синтезу, про ширші заокруглені образи. Такі детальні студії можуть і повинні робити різні люди; не біда, коли вони будуть фрагментарні; це навіть ліпше так, бо письменник у таких ескізах може передати безпосереднє, живе вражіння дійсности, не потребуючи накручувати, докомпоновувати та фальшувати, щоб натягти твір до рам заокругленої повісти.
Барвінський так і не згодився з моїм поглядом і засів писати свої „Галицькі образки“ — з яким успіхом, не моя річ тут осуджувати. Та в мене ця розмова з ним довела до повної свідомости плян — збирати матеріяли, ескізи та оповідання для змалювання образу нашої суспільности в різних її верствах, у різних змаганнях, працях, заробітках, стражданнях, поривах, ілюзіях та настроях. Життя дало мені аж надто багато нагоди до вбирання таких матеріялів. Принагідні оповідання знайомих, фігури, здибані в вагоні залізниці, власні спомини та спостереження, — все те перетворювалося звільна протягом літ у більші або менші оповідання та ескізи. Я силкувався кожний такий образок виносити в душі доти, доки не вживуся у властиву йому атмосферу, не віднайду властивий йому тон і спосіб викладу. Ця праця йшла в мене дуже помалу; деякі образки мучили мене в душі по кілька літ; я по кілька разів брався викинути їх на папір, та чуючи, що „не вдав тон“, відкидав написане й переходив до іншої роботи, щоб по якімсь часі знов вернути до закиненої проби. Таким робом із маленькою гуморескою „Грицева шкільна наука“ я носився більше як три роки, переробляв кілька разів, прозою й віршами, оповідання „Ліси й пасовиська“, „Поєдинок“, „Сам собі винен“. Правда, деякі оповідання виходили готові відразу, за одним присідом, але завсігди це бувало лиш тоді, коли оповідання було перед тим зовсім готове, виношене й заокруглене в душі, і мені приходилось, так сказати, переписувати лише з готового.
Роки йшли за роками, тих дрібних оповідань набиралось у мене чимраз більше. Я друкував їх по різних виданнях, у фельєтонах газет, у календарях Просвіти; інші приходилось уперше друкувати по-польськи, коли в українській пресі для мене на якийсь час не стало було місця; деякі попропадали в непогоді часу. І так пропало надруковане в другім томі віденського „Слав'янського альма-
