А ось… очі Бенедя упали на постать одного Жида у витертім сурдуті та заболочених чоботах. Його зуби були вишкірені серед обридливого усміху, який викривив ціле худе костисте лице в якусь чортівську маску. Очі всіх були устромлені на Жида, що зігнений в каблук на пальцях підкрадався до печі. Ось він отворив повільно дверці і сягнув обома руками в глибину. Бенедьо напружив зір і притулив лице до шибки, щоби не спустити з ока ні одного руху Жида. Ось обі руки поволі-поволеньки витягають щось із печі, худа постать повертає на пальцях знов до стола і підносить до гори… глухий стогін вирвався з грудей Бенедя. То була робітницька каса, яку високо тримав Мортко! Очі виступили Бенедьови на верх, у грудях бракувало віддиху, всі зібрані плескали наче божевільні в долоні і заливалися гучним сміхом.
Ха! ха! ха!
Борислав сміявся.
Мортко опустив скринку і його очі стрінулися із очима Бенедя, на лице якого падало ярке світло. Бенедьо бачив, як смертельно поблід Мортко, як обезсилені руки з тріском пустили важку скринку на підлогу, як зглянулися Жиди та на німий знак Мортка кинулися до вікна. Але не найшли там нікого.
Бенедьо застав ще побратимів у хаті Матія. Одиноке, що зміг вимовити, коли очі Андруся спинилися на нім, було:
— Братя! І я з вами! Нехай і наш Борислав сміється!
Лєон мав причину радіти: перший ваґон церезіни котився на північ до російської границі. Инші вагони стояли на готові. Ще два-три дні, а перше замовлення буде завершене, вложена праця стократно нагороджена. На яснім тепер небі не бачив ні хмариночки. Але ні! Його чоло на-
