Словянські народні казки/Неслух'яні козенята
| Словянські народні казки пер.: В. Старий Неслух'яні козенята |
Ведмідь та лисичка ▶ |
|
Жила собі одна коза й мала вона четвірко козенят. Якось ото трапилось їй, що мусила сама відійти далеко, чи то на пашу, чи куди инде. От вона покликала своїх козеняток та й каже:
— Мушу я, мої любі діточки, піти з дому, а вас зоставляю самотніх. Ворітця я замкну, а вам кажу, щоб нікому їх не відчиняли, аж поки не почуєте мого голосу!
Козенятка пообіцяли маму послухати, а коза добре засунула ворітця і спокійненько пішла собі.
Не довго й тривало, як прибігла лисичка та й почала гукати:
— Козенята, мої дитинчата,
Одчинить мені ворітчата:
Принесла я вам молочка
Повні горщенята!
Козенята послухали-послухали, а потім і відповідають:
— Не відчинем воріток,
То не мамин голосок:
Наша люба ненька
Говорить тоненько!
Козенята, мої дитинчата!
Одчинить швидче ворітчата!
Маю про вас молочка
Повні горщенята!
Послухали знову козенята, послухали, та й кажуть:
— Ні,ні! Не відчинем воріток:
То не мамин голосок.
Наша неня гарнісенька
Має голос тонісенький!
Відойшла лисичка знову, а за хвильку вже гукала, яким тільки вміла, тонісеньким голоском:
Козенята, мої дитинчата!
Одчиняйте ж ворітчата:
Несу солодкого молочка
Повнісенькі горщенята!
Послухали козенятка й не могли на той раз впізнати, чи то неньчин голос, чи — ні. Одно й каже:
— То голосок нашої ненечки.
А друге:
— Ні!
Третє мовило:
— Одчинемо!
А четверте:
— Ні за що!
І не могли вони ніяк порозумітися, що́ саме треба зробити. Спочатку сперечались, а потім почали битись. Та так завзято одно одного лобами штовхали та вовтузились, що й ворітця висадили. От тоді лисичка поміж них ускочила і всіх чотирьох поїла.
|
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Україні.
|