Словник української мови (1937)/єднаково
| ◀ єднаковий | Словник української мови Є єднаково |
єднанка ▶ |
|
Єдна́ково, нар. 1) = Однаково. 2) Однако. На Олімпських положися, вони все злеє оддалять… єднаково ж сам не плошайся, з аркадянами не братайся, — вони латинцям вороги. Котл. Ен. V. 8.