Словник української мови
Борис Грінченко
Ж
журливо
Київ: Соцеквидав України, 1937

Журли́во, нар. Печально, грустно. Важко, сумно, журливо. Мир. ХРВ. 298. Всі журливо дивились на Кобзу, куди поділись жарти й сміхи. Стор. М. Пр. 53.