Словник української мови (1937)/журливо
| ◀ журливість | Словник української мови Ж журливо |
журнал ▶ |
|
Журли́во, нар. Печально, грустно. Важко, сумно, журливо. Мир. ХРВ. 298. Всі журливо дивились на Кобзу, куди поділись жарти й сміхи. Стор. М. Пр. 53.
| ◀ журливість | Словник української мови Борис Грінченко Ж журливо |
журнал ▶ |
|
Словник української мови — Ж
журливо
Борис Грінченко
1937
Журли́во, нар. Печально, грустно. Важко, сумно, журливо. Мир. ХРВ. 298. Всі журливо дивились на Кобзу, куди поділись жарти й сміхи. Стор. М. Пр. 53.