Словник української мови (1937)/журити

by Борис Грінченко

◀ журина

Словник української мови Борис Грінченко Ж журити

журитися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Жури́ти, рю́, риш, гл. Печалить, озабочивать. Не лихо журить, а чужа сторінка та невдала жінка. Чуб. Не жур мене, кажу, моя матінко, моя квітонько! Ти бачиш, я й сама в журбі потопаю. Г. Барв. 527.