Словник української мови
Борис Грінченко
Ж
жуйка
Київ: Соцеквидав України, 1937

Жу́йка, ки, ж. Жвачка. Тихо в оборі, худоба лягла на спочивок, жує собі жуйку. Драг. 3. Віл жуйку жує. НВолын. у.