Словник української мови (1937)/жовтіти

by Борис Грінченко

◀ жовтіський

Словник української мови Борис Грінченко Ж жовтіти

жовтішати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Жовті́ти, ті́ю, єш, гл. Желтеть. Від Лиману до Єсмані жовтіє пшениця. К. Досв. Мати дивиться на неї, од злості німіє, то жовтіє, то синіє. Шевч. 21.