Словник української мови (1937)/житець
◀ жительний | Словник української мови Ж житець |
житечко ▶ |
|
Жите́ць, тця́, м. 1) Житель, обитатель. Німі та мовчазні вони (оселі) не кажуть… чи щасна доля доглядає сон їх житців. Мир. Пов. I. 127. 2) Раст. Bromus mollis L. Ан. 71. Як уродить в житі метлиця, так буде хліб і паляниця; а як уродить житець, так і хлібу кінець. Ном. № 10138.