Словник української мови (1937)/жердя

by Борис Грінченко

◀ жердь

Словник української мови Борис Грінченко Ж жердя

жердяний ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

I. Жердя, ді, ж. Жердь.

II. Же́рдя, дя, с. соб. Жерди. Поклав же жердя все срібнеє. Грин. III. 11. Суть то розсохи, на розсохах кадовбець, на кадовбці драбинка, на драбинці гірка, а на гірці жердя, по тім жердю дикі пташки літають, але крилець не мають. (Загадка о человеке, жердя — волосы). Ном., стр. 297, № 220.