Словник української мови (1937)/женити
◀ женило | Словник української мови Ж женити |
женитися ▶ |
|
Жени́ти, ню́, ниш, гл. Женить. Женить би вас, щоб не брикали. Ном. № 10229. Ой стара нене, чом не жениш мене? Нащо тебе, сину, молодим женити? Макс. (1849). 160.