Словник української мови (1937)/желіпати
◀ желіпання | Словник української мови Ж желіпати |
желонка ▶ |
|
Желіпа́ти, па́ю, єш, гл. 1) Медленно есть. 2) Одн. в. желіпнути, ну, неш. Сильно закричать, заорать. Бач, трясця його матері! — желіпнув Грицько. Мир. Пов. I. 156.