Словник української мови (1937)/жбурляти

by Борис Грінченко

◀ жбурити

Словник української мови Борис Грінченко Ж жбурляти

жбурнути ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Жбу́рити, рю, риш и жбурля́ти, ля́ю, єш, одн. в. жбурну́ти, ну́, не́ш, гл. = Шпурляти, шпурнути. Жбурляє чорт дідьком. Посл. Як жбурне книжкою під поріг. Св. Л. 230.