Словник української мови (1937)/жбир
◀ жбанячий | Словник української мови Ж жбир |
жбурити ▶ |
|
Жбир, ру, м. Скала, гора, возвышенность. Вх. Лем. 413. См. Жбир, рі.
Жбир, рі, ж. 1) Нанос в реке, мель. Мнж. 180. 2) Сенокос, поросший кочками и кустами. Вх. Зн. 17.