Словник української мови (1937)/жарко
| ◀ жаркість | Словник української мови Ж жарко |
жарливий ▶ |
|
Жа́рко, нар. 1) Жарко, горячо. Жарко горить у печі. Харьк. у. А змій як огонь горить, — так йому жарко. ЗОЮР. II. 30. 2) — хропти́. Сильно с испугу и пр. храпеть (о лошади). (Кінь) заглянувши в провалля, як там рине вода, аж затрусивсь да й посунув назад, жарко хропучи й водячи очима. К. ЧР. 162.