Словник української мови (1937)/жалісливий

by Борис Грінченко

◀ жалісливець

Словник української мови Борис Грінченко Ж жалісливий

жалісливо ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Жалісли́вий и жа́лісний, а, е. 1) Сострадательный, сердобольный. Матусенька жаліслива добре пестувала мене. Кв. 159. Оком жалісним на них дивитись стали. К. Псалт. 247. 2) Жалобный, грустный. Жалісливі пісні. КС. 1882. X. 185. 3) Возбуждающий сожаление, достойный сожаления. (Іродові воїни) діти стинали, ні жодному не пробачали. Жалоснії матки плачуть. Чуб. III. 374.