Словник української мови (1937)/діставатися

by Борис Грінченко

◀ діставати

Словник української мови Борис Грінченко Д діставатися

дістати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дістава́тися, ю́ся, є́шся, сов. в. діста́тися, нуся, нешся, гл. 1) Доставаться, достаться. Закаблукам лиха дам, дістанеться й передам. Шевч. 2) — до. Добираться, добраться, доезжать, доехать. Через вороги тяжко до пекла дістатися. Ном. Як би його дістатися додому? Могил. у.