Словник української мови (1937)/дідуга
| ◀ дідувати | Словник української мови Д дідуга |
дідуган ▶ |
|
Дідуга́, ги́, дідуга́н, на, м. Ув. от дід. Ой ти — старий дідуга, ізігнувся як дуга. Нп. Старий уже був дуже дідуган той Грива. К. Орися. (ЗОЮР. II. 201). Зустрічає по дорозі діда. Такий сивий дідуган, а борода зовсім біла аж до пояса. Рудч. Ск. II. 79.