Словник української мови (1937)/дідок

by Борис Грінченко

◀ дідовник

Словник української мови Борис Грінченко Д дідок

дідонько ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дідо́к, дка́, м. 1) Старичок. Рудч. Ск. II. 108. Чуб. I. 155. 2) Жгут соломы, обмотанный валом и прибиваемый по краям дверей от холода. Мнж. 179. 3) Деревянный шар, величиною в куриное яйцо, употребляемый в игре, которая также называется дідок. Ив. 25. Ум. Дідо́чок. Чуб. V. 844. Задумав дідочок, задумав жениться. Нп.