Словник української мови (1937)/дівування
◀ дівощина | Словник української мови Д дівування |
дівувати ▶ |
|
Дівува́ння, ня, с. Девичество, девичья жизнь. А жаль мені дівування, дівоцького прибирання. Чуб. V. 42. Дівува́ння здава́ти. Покидать девичество, выходить замуж. Маркев. 133. Ой у садочку, у садочку там голубка гуде, ой там Маруся дівування здає: Нате ж вам, дівочки, дівування моє! А вже ж я піду в жіночу раду, жінкам на пораду. Мет. 231. Ум. Дівува́ннячко. Г. Барв. 40. Грин. III. 478.