Словник української мови (1937)/дівошлюб

by Борис Грінченко

◀ дівочка

Словник української мови Борис Грінченко Д дівошлюб

дівощина ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дівошлю́б (дівослюб), ба, м. 1) Сват. 2) Название обряда сватовства в некоторых местностях, напр. в Кобр. у. Гродн. губ. Чуб. IV. 658. Дай мені, боже, од батенька вийти, до свекорка прийти, — бо вже мені докучили частії дівошлюби, столи устилаючи, кубочки сповняючи. Рк. Макс. См. Злюбини.