Словник української мови (1937)/дівочий

by Борис Грінченко

◀ дівоцький

Словник української мови Борис Грінченко Д дівочий

дівочити ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Діво́чий, а, е. Девичий. Єсть серце єдине, серденько дівоче, що плаче, сміється, як він того хоче. Шевч. 133. Проливав кров червону річками. То не кров, аж дівоча краса. Чуб. V. 7. Дівочий монастир. Шевч. Діво́ча гімна́зія. Женская гимназия. О. 1861. I. 321. Дівчата з дівочої гімназії. О. 1862. II. 52. Діво́ча кров. Раст. Amygdalus nanna L. ЗЮЗО. I. 111.