Словник української мови (1937)/дячків
| ◀ дячишин | Словник української мови Д дячків |
дячно ▶ |
|
Дячкі́в, ко́ва, ве. Принадлежащий дьячку. А я хлопець, дячків син. Грин. III. 169.
| ◀ дячишин | Словник української мови Борис Грінченко Д дячків |
дячно ▶ |
|
Словник української мови — Д
дячків
Борис Грінченко
1937
Дячкі́в, ко́ва, ве. Принадлежащий дьячку. А я хлопець, дячків син. Грин. III. 169.