Словник української мови (1937)/дякувати

by Борис Грінченко

◀ дякування

Словник української мови Борис Грінченко Д дякувати

дятел ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дя́кувати, кую, єш, гл. Благодарить. Дякує красно. АД. I. 16. Дякую тобі, мати, да що ти породила, тільки не дякую, що не оженила. Чуб. Чого сидиш, Марусенько, чом не дякуєш батеньку? Мет. 225. Ой не дякуй мені, брате. К. Досв. 84. Дя́кувати господе́ві. Благодаря бога.

Дякува́ти, ку́ю, єш, гл. Быть дьячком. При понірській церкві щось довго і дякував. О. 1861. X. 30.