Словник української мови (1937)/душогубник

by Борис Грінченко

◀ душогубний

Словник української мови Борис Грінченко Д душогубник

душогубниця ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Душогу́бник, ка, м. 1) = Душогубець. 2) Душу погубляющий. (Сатана) душогубник. К. ПС. 75.