Словник української мови (1937)/духопел

by Борис Грінченко

◀ духовниця

Словник української мови Борис Грінченко Д духопел

духопелити ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Духопе́л, лу, м. Употр. в выражении: духопе́лу дава́ти, да́ти. Бить, поколотить. Такого духопелу дам. Ном. № 3639. Як почала давати йому духопелу, то він уже й не встав: поперебивала руки й ноги. Грин. II. 126. У Мирного ум. духопе́лик в знач. удар рукой. Мир. ХРВ. 34.