Словник української мови (1937)/дурнуватий
| ◀ дурнувати | Словник української мови Д дурнуватий |
дурнячка ▶ |
|
Дурнува́тий, а, е. Глуповатый. Желех. Чому дуба не рубати, бо дуб дуплинатий; чому хлопців не дурити — вони дурнуваті. Чуб. V. 901. Ум. Дурнува́тенький.