Словник української мови (1937)/дурнота

by Борис Грінченко

◀ дурносміх

Словник української мови Борис Грінченко Д дурнота

дурноха ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дурно́та, ти, ж. 1) Глупость. 2) Соб. Дураки. Аж там сліпа дурнота сидить по застіллю та горілку п'є. Коли ж орда про тебе брехні меле, ти на дурну дурноту мовчки плюй. К. Дз. 107.