Словник української мови (1937)/дурити
| ◀ дурисвітство | Словник української мови Д дурити |
дурість ▶ |
|
Дури́ти, рю́, риш, гл. Обманывать, дурачить. Щодень бога хвалить і щодень людей дурить. Ном. № 3060. Не дуріте дітей ваших, що вони на світі на те тільки, щоб панувать. Шевч. 212.