Словник української мови (1937)/дужче

by Борис Грінченко

◀ дужчати

Словник української мови Борис Грінченко Д дужче

дуймом ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Ду́жче, нар. 1) Сравн. ст. от дуже. Сонце тепер дужче гріє на землю, ніж зимою. Ком. II. 45. Хто вище злізе, — дужче пада. Посл. 2) Громче. Кажіть дужче — не чую. Полт. На музику знай покрикує, щоб дужче грала. Кв. II. 233. Ум. Ду́жченько. Немного сильнее.