Словник української мови (1937)/дудніти

by Борис Грінченко

◀ дудник

Словник української мови Борис Грінченко Д дудніти

дудок ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дудні́ти, ню́, ни́ш, гл. Гудеть, греметь, шуметь. Доков була у мамочки дівкою, то гриміла, то дудніла земля підо мною. Гол. I. 222. На довгогривця сіла і погнала… Шлях дуднить. Млак. 105. Камінь буде дудніти. Гол.