Словник української мови (1937)/дуванити

by Борис Грінченко

◀ дуван

Словник української мови Борис Грінченко Д дуванити

дуванитися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дува́нити, ню, ниш, гл. Делить. Мкр. Г. 60. Орли грають, орли клекчуть, козака дуванять: чорні очі козацькії з лоба винімають. Морд. (Млр. л. сб. 112).