Словник української мови (1937)/дубувати
| ◀ дубровина | Словник української мови Д дубувати |
дубцювати ▶ |
|
Дубува́ти, бу́ю, єш, гл. Мерзнуть от холода. Встречено только в песне о Палие, повидимому фальсифицированной. Той, душу заклавши, свиту, бач, гаптує, а той по Сибіру мов в лузі дубує.