Словник української мови (1937)/дублений

by Борис Грінченко

◀ дубленець

Словник української мови Борис Грінченко Д дублений

дубленистий ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дубле́ний, а, е. 1) Вымоченный в дуби́лі. Шух. I. 254. О коже: выделанный. 2) Одеревенелый, окоченелый. Один тільки мови між їми не вів, нікуди й не гляне, зовсім мов дублений. Сніп. 160. Не ворог, хто уже дублений, не супостат, чий труп нікчемний на полі без душі лежить. Котл. Ен.