Словник української мови (1937)/дубець

by Борис Грінченко

◀ дубельтівка

Словник української мови Борис Грінченко Д дубець

дубило ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дубе́ць, бця́, м. 1) Молодой дуб. Ой у лісі під дубцем стоїть дівка з молодцем. Грин. III. 168. 2) Прут, палочка. Треба назламувать дубців з усякого дерева. Грин. I. 180. Поэтому также — розга. Не дубцем, так лозиною. Ном. Треба його дубцем бить. Грин. III. 553. Ум. Ду́бчик, ду́бчичок.