Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дуб
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дуб, ба, м. 1) Раст. дуб, Quercus robur. Як ми з тобою спізнавалися, сухі дуби розвивалися. Мет. 69. Ой ти, дубе кучерявий, гілля твоє рясне. Мет. 107. 2) Большая лодка, выдолбленная из дерева. Вас. 150. Описание ее: Мнж. 179. Чоловік десять їх плило по Дніпру та й пристали дубом коло Черкас. ЗОЮР. 260. Я раз стояла на тім камені і брала воду, а гетьман їхав дубом. Левиц. Пов. 268. Ой пустились наші запорожці через море дубами. КС. 1883. I. 43. 3) Дубильное вещество, жидкость из тертой дубовой или вербовой коры, употребляемая для чинки кожи. Вас. 158. См. Дубило. Я шевчика не люблю, за шевчика не піду: шевчик шкури чиняє, а він дубом воняє. Чуб. V. 1087. 4) Название одного из играющих в игре стовп. Ив. 48. 5) Зеле́ний дуб. Род детской игры. Ив. 68. 6) Висо́кий дуб. Род игры в мяч. Ив. 28. 7) Горю́-дуб. Игра в горелки. Гуляти в горю-дуба. 8) Ду́ба да́ти. Умереть. Дав йому́ ду́ба. Убил его. 9) Ду́ба става́ти: а) становиться на дыбы: Кінь дуба стає. Каменец. у.; б) — ста́ти. Остолбенеть. См. Дубала, дубора. 10) По сей дуб ми́ля. Дальше ни шагу, конец делу. Ум. Дубо́к, дубо́чок, ду́бонько, ду́бчик, ду́бчичок. Аби дубки, а берізки будуть (аби парубки, а дівчата будуть). Ном. № 8868. Ой у лісі на дубочку зозуля кувала. Гол. Сидить голуб на дубочку, голубка на вишні. Мет. 62. Я присалив кониченька до дубонька зеленого. Чуб. V. 947. Ой не видко його дому, тільки видко дубчик. Мет. 7. І спинається він та на дубчичок і зриває з дубка м'яке листячко. Сніп. 102. Ув. Дуби́ще. Чуб. V. 1169.