Словник української мови (1937)/дрібушки

by Борис Грінченко

◀ дрібушити

Словник української мови Борис Грінченко Д дрібушки

дрібцювати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дрібу́шки, шок, ж. мн. 1) Род игры: берутся вдвоем за руки и поставив носки к носкам, кружатся, приговаривая: «дрібу-дрібу, дрібушечки!» 2) Танец, также мелкие па в танцах. Ті «дрібушки» танцювали, ті садили гопака. Сніп. 136. Настя вийшла у танець… виробляла дрібушки. Левиц. Пов. 111. 3) Мелко заплетенные косы. Гол. Од. 60. Поплела коси у самі маленькі дрібушки і вінком на голову поклала. Кв. I. 50. Не плети кісоньки утроє, заплети кісоньку в дрібушки. Мет. 205. Ум. Дрібу́шечки. Ив. 77.