Словник української мови (1937)/дряпучий
| ◀ дряпуга | Словник української мови Д дряпучий |
дряп'я ▶ |
|
Дряпу́чий, а, е. 1) Любящий царапаться. Кіт дряпучий. 2) Задорливый. Ти його тільки займи — він такий дряпучий, що зараз і битися буде. Киевский уезд.