Словник української мови (1937)/дряпонути

Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дряпонути
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дряпону́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Сильно царапнуть. Ведмідь як дряпоне його. Мнж. 112. 2) Сильно побежать, удрать. Ото дряпонув! аж потилиця лиска! Ном.