Словник української мови (1937)/дрючина
| ◀ дрючечек | Словник української мови Д дрючина |
дрючище ▶ |
|
Дрючи́на, ни, ж. Дубина. Ой хапайте, браття, хто кий, хто дрючину на вельможну спину! Вирятуймо, браття, з тяжкої неволі свою рідну Україну. К. Досв. 175. Добра каша: крупина за крупиною гониться з дрючиною. Ном. № 12321.