Словник української мови
Борис Грінченко
Д
другий
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дру́гий, а, е. 1) Другой; иной. Один сидить кінець столу, мед-вино кружає, другий сидить біля його, на скрипочку грає. Мет. 8. Але він тут собі другий, ніж у нашому селі. Кв. II. 296. 2) Второй. Уже й другого сина діждали собі. Харьк. Дру́гого дня. На другой день. Каменец. у.