Словник української мови (1937)/дрочливий

Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дрочливий
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дрочли́вий, а, е. Легко раздражаемый укусами оводов и мечущийся под влиянием их (о скоте). См. Дрочитися. Як корова отелиться, то, принісши теля у хату, зараз затуляють одежею, або чим другим, пічку, щоб не дрочливе було після. Чуб. I. 50.