Словник української мови (1937)/дрижаки

by Борис Грінченко

◀ дригулька

Словник української мови Борис Грінченко Д дрижаки

дрижання ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дрижаки́, ќів, м. мн. Дрожь. Дрижаки́ ї́сти. Трястись от холода. Пархім ходить та, голодний, дрижаки їсть по холодній зорі, не маючи у віщо одягтись. Кв. О, та й змерз же я цупко!.. Та й дрижаків наївся! Кв. I. 5. Дрижаки́ сќачуть у душі. Страшно становится, нападает страх. Йдуть хлопці… в душі дрижаки скачуть, господи, господи! що то буде?.. Кожному в голові був той екзамен. Св. Л. 215.