Словник української мови (1937)/дрантя

by Борис Грінченко

◀ дрантогуз

Словник української мови Борис Грінченко Д дрантя

дрань ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дра́нтя, тя, с. 1) Ветошь, старые вещи, лохмотья. Св. Л. 91. Ні в'їв, ні впив, а дрантям світить. Ном. № 1869. Яка там свита — дрантя саме. Канев. у. 2) Дрянь, негодная вещь. Ет, дрантя ті колеса! Старі. Побіжи, то й розсиплються. Каменец. у. Якби добра кобила, то б варт дати 30 карб., а то дрантя. Каменец. у. Ум. Дра́нтячко.