Словник української мови (1937)/дочиста

by Борис Грінченко

◀ дочимчикувати

Словник української мови Борис Грінченко Д дочиста

дочистити ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

До́чиста, нар. Совершенно все. З'їли цілого кавуна дочиста. Левиц. Пов. 229. Накинемо злишку по копі, чи й по рублю, то, єй, розберуть дочиста. Кв. II. 13. Забрав усе дочиста.