Словник української мови (1937)/дотікати

by Борис Грінченко

◀ дотичний

Словник української мови Борис Грінченко Д дотікати

дотіль ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дотіка́ти, ка́ю, єш, сов. в. дотекти́, течу́, че́ш, гл. 1) Дотекать, дотечь, оканчивать, окончить течь. 2) Дотекать, дотечь до какого-либо места. 3) Хватать. У вас на це толку не дотече. Змиев. у. 4) Сравниваться, сравниться. Харків проти Києва не дотече, бо менший. Змиев. у.