Словник української мови (1937)/достягати
| ◀ доступний | Словник української мови Д достягати |
досування ▶ |
|
Достяга́ти, га́ю, єш, сов. в. достягти́, гну́, неш, гл. = Досягати 1—3. АД. I. 258. КС. 1883. II. 391. Грин. II. 113. 1) Коло броду беру воду, не достягну до дна. Чуб. V. 224. 2) Нехай найменший брат добре дбає, хоч навколішки вставає і військову суремку в головах достягає. Макс. (1849). 18.