Словник української мови (1937)/достачати
| ◀ достачання | Словник української мови Д достачати |
достачування ▶ |
|
Достача́ти, ча́ю, єш, сов. в. доста́чити, чу, чиш, гл. 1) Доставлять в нужном количестве. Аби достачали, я зроблю як слід. А мед-вино поплачу, сіно-овес достачу. Мет. 46. А ви думали, грошей у мене нема? Достачу, не бійтесь! Лебедин. у. 2) Быть достаточным, доставать. Не достача на сорочку.